Валюта та гроші у Туреччині

Питання грошей у подорожі до Туреччини хвилює майже кожного українського туриста, адже дрібні нюанси з валютою, курсами та комісіями легко можуть збільшити витрати під час відпочинку. Офіційна валюта Туреччини – це турецька ліра з міжнародним кодом TRY, яку використовують у розрахунках у магазинах, кафе, транспорті та сервісах для місцевих мешканців. Багато мандрівників беруть із собою євро або долари і вже на місці вирішують, де й як їх обмінювати, але не завжди розуміють різницю у курсах між банками, обмінниками й аеропортами. Від того, яку валюту ви візьмете, де поміняєте гроші і як будете розраховуватися, безпосередньо залежать комфорт поїздки та економія бюджету, тому варто заздалегідь розібратися з основними правилами поводження з грошима в Туреччині.

Яка валюта в Туреччині і як з нею поводитися?

Офіційна валюта Туреччини називається турецька ліра. Її міжнародний код – TRY, а у вивісках та чеках часто використовують позначення TL або символ ліри. Одна ліра поділяється на сто курушів, а сама валюта є законним платіжним засобом на всій території країни.

У повсякденному житті використовуються купюри різних номіналів. Найбільш поширені банкноти п’ять, десять, двадцять, п’ятдесят, сто та двісті лір. У готівковому обігу є також монети один, п’ять, десять, двадцять п’ять, п’ятдесят курушів і одна ліра, що зручно для дрібних покупок, оплати невеликих рахунків у кафе, проїзду в міському транспорті та чайових.

Останніми роками турецька ліра досить волатильна, тому курс щодо євро та долара може суттєво змінюватися за відносно короткий період. Перед поїздкою варто перевірити актуальний курс у своєму банку і порівняти його з орієнтовним ринковим курсом, а вже на місці не лінуватися звіряти показники кількох обмінних пунктів або банків в один день.

У туристичних регіонах, деякі магазини, готелі та ресторани можуть приймати до оплати євро або долари, що на перший погляд виглядає зручним варіантом. Насправді курс перерахунку у таких закладах часто невигідний, а решту зазвичай видають у лірах. Значно розумніше користуватися місцевою валютою, оскільки саме в лірах формуються базові ціни для місцевих мешканців, а туристичні ціни в іноземній валюті зазвичай включають додаткову націнку.

Які гроші брати з собою в Туреччину?

Перед поїздкою до Туреччини важливо продумати не тільки загальну суму бюджету, а й те, у якій формі ви візьмете гроші, оскільки в країні добре розвинені безготівкові розрахунки, але готівка й надалі активно використовується у дрібних магазинах, на ринках і в деяких видах транспорту. Оптимальний варіант для українського туриста – це поєднання банківської картки, готівкових євро або доларів та певної суми в лірах, що дозволяє спокійно почуватися у різних ситуаціях, не залежати від одного способу оплати і зменшити витрати на конвертацію та комісії.

Найзручніше тримати основний бюджет на картці, частину грошей у євро або доларах для обміну на місці та мати під рукою ліри для щоденних невеликих витрат. Така комбінація дозволяє гнучко реагувати на ситуації, обирати найвигідніший варіант оплати та зменшувати витрати на конвертацію. Перед поїздкою обов’язково варто перевірити умови свого банку, а вже в Туреччині порівнювати курси обміну в різних місцях, щоб не переплачувати.

Де міняти гроші в Туреччині і що обрати картку чи готівку?

У Туреччині є кілька основних способів отримати ліри, адже турист може скористатися банком, ліцензованим обмінним пунктом, банкоматом або обміном у готелі чи в аеропорту, і кожен варіант відрізняється за курсом, комісіями та зручністю, тому важливо розуміти, коли краще діяти через банк або офіційний обмінник, а коли доречніше розрахуватися карткою без обміну готівки.

У великих містах та популярних туристичних регіонах дуже поширені карткові та безконтактні платежі, тому у супермаркетах, мережевих кафе, ресторанах, готелях і багатьох магазинах картка часто є основним способом розрахунку. Водночас готівка в лірах залишається необхідною для невеликих рахунків, чайових, вуличної їжі, локальних ринків та закладів без терміналів, тож найзручнішим рішенням буде поєднання картки й готівки з невеликим запасом місцевої валюти.